Усі ми, завдяки розвитку новітніх технологій, безкінечно щось фотографуємо і маємо силу-силенну різних світлин. Втім, ми не часто замислюємося над тим, що фотографії можуть розказати про нас більше, ніж ми навіть здатні собі уявити. А ще сімейні фотоархіви – цінне джерело для психотерапії. Про те, як шляхом використання світлин допомогти підліткам знайти гармонію та впевненість у собі, розповідають наші експертки – професійна фотомайстриня і психологиня.
«Сьогодні в об’єктив нашої фотокамери потрапляє усе: ми самі, наші діти, найближчі родичі, колеги, пейзажі, тварини, їжа – смачна і не дуже. Ми навіть не задумуємося, що усі ці світлини, цей картатий калейдоскоп, можуть розповісти про нас навіть те, про що ми не могли або не хотіли здогадуватися», – каже фотомайстриня Вікторія Дружкова.
Майстрині звертають увагу на те, що ми майже щодня використовуємо можливості фототерапії, самі того не усвідомлюючи:
– коли робимо серію знімків, шукаємо найкращий ракурс, досліджуємо простір навколо себе, моделюємо картинку власного життя;
– коли викладаємо в соцмережах світлини, де відображена поїздка, подія чи враження, створюючи свою історію – веселу, ніжну або авантюрну;
– коли позуємо перед камерою, створюючи певний образ і настрій;
– коли переглядаємо старий сімейний альбом з пожовклими фото, поєднуючи себе з історією власного роду та сім’ї.
Крім того, будь-яку фотографію можна назвати автопортретом, незалежно від того, чи присутній автор у кадрі.
Психодіагностика: про що красномовно розповість фотографія
Зміст фотознімків – разом з підсвідомими рішеннями, прийнятими в процесі пошуку сюжетів – очевидно має неабияке значення для внутрішнього світу автора, дає уявлення про цінності, які є визначальними в житті людини. Тож уважно розглянувши світлини доньки чи сина, можна помітити важливі підказки, які розкажуть про їхній внутрішній стан.
На практиці фотографія може відповісти на запитання «що/де/хто/коли/чому». А повторювані теми, особисті символи, метафори та інша візуальна інформація розкажуть щось, чого самі люди не усвідомлювали в той момент, коли натискали на кнопку фотокамери. Таким чином можна побачити самого себе, що є нездійсненним без допомоги фотокамери.
А ще фото дають змогу розгледіти, як насправді нас сприймають оточуючі, допомагають побачити те, що не завжди можливо помітити: подивитися на себе як на членів групи, наприклад, у колі сім’ї, серед друзів, у колективі.
Спогади і почуття на фото не передаються безпосередньо словами – цей потік не залежить від того, чи помічають їх і чи довіряють їм. Коли люди намагаються щось пояснити або описати свій емоційний чи психологічний стан, цим актом вони змінюють переживання і спостереження. А ось фотографія може дати більш правдиву інформацію. Треба лише до неї придивитися і «прочитати».
Зцілення фотографією
Шляхом складання фотоколажів можна вирішити багато проблем, які виникають у підлітковому віці. Для проведення цієї психологічної практики спочатку потрібно запропонувати дитині відібрати фотографії, які їй не подобаються. Скажімо, за останні три роки (три місяці). Проаналізувати, чому негативні емоції викликають саме ці світлини.
А другий колаж слід створити з найбільш визначних подій життя, які сталися протягом цього ж періоду. Опрацювати свої емоції.
Створивши два таких полярних за змістом колажі, можна досить просто визначити проблемні зони: «Що мені не подобається в собі, в моїх очах, губах, волоссі. Від чого залежать мої негативні емоції: це суто власне бачення, чи нав’язане ззовні? І, навпаки, що мені подобається, які моменти в житті підштовхнули мене до того, щоб краще виглядати. Або що підштовхнуло до емоційного переживання краси».
Такі психологічні практики можна влаштовувати раз на пів року або в момент, коли виникає важкий емоційний стан. Подібний досвід дозволяє зняти внутрішні затискачі й пропрацювати слабкі та сильні сторони. Він дає можливість зорієнтуватися на ті моменти, де була сила, зрозуміти, що дало ресурс, натхнення. Прагнути кращого і знати, де джерело мотивації. Зрозуміти, у які моменти ти собі подобаєшся найбільше, і надалі концентруватися, розвивати та вдосконалювати саме ці моменти.
Можна звернутися і до фахівців. Сеанс терапії включає в себе фотографування людини (це дає можливість поглянути на себе в іншому ракурсі, не так, як ми звикли бачити себе у дзеркалі), а потім проаналізувати свій стан і зробити висновки.
